Однією з пропозицій для вирішення проблеми дефіциту енергії на Алясці є перегляд використання вугілля, домінуючого джерела палива в Сполучених Штатах протягом 1960-х і 1970-х років.
Лідери Аляски стурбовані дефіцитом природного газу, який вразить Рейлбелт, населену територію, що простягається від Фербенкса до півострова Кенай, до 2030 року.
Протягом багатьох років Railbelt покладався на надлишок і недорогий природний газ із сусіднього затоку Кука та півострова Кенай. Однак ці ресурси скорочуються, подібно до того, як закінчена нафтова свердловина наближається до виснаження.
Зіткнувшись з дефіцитом природного газу до 2030 року, лідери Railbelt розглядають два варіанти. По-перше, вони шукають шляхи підтримки збільшення розвідки та видобутку в затоці Кука. Однак вони також визнають необхідність резервного плану, якщо це не вдасться.
Ця ситуація може призвести до відновлення уваги до вугілля як потенційного джерела енергії.
Хоча Аляска може похвалитися величезними запасами вугілля, їх використання стикається з серйозними проблемами. Проблеми навколишнього середовища, високі витрати та логістичні труднощі створюють значні перешкоди, подібні до непохитної сили тяжіння. Однак ці перешкоди, здається, не зупиняють прихильників вугільної енергетики.
Нещодавно з’явився сумнівний звіт про вугілля як рішення енергетичних проблем Railbelt. Варто зазначити, що цей звіт був профінансований вугільною компанією Альберти, яка має інтереси у видобутку корисних копалин на Алясці.
Пропоноване рішення виглядає простим: побудувати вугільну шахту, електростанцію та лінії електропередач. Але вловити шкідливі викиди двоокису вуглецю від заводу та поховати їх під землею (ключова частина плану) є серйозною проблемою. Федеральний уряд пропонує значні фінансові стимули для компаній, які бажають взятися за цей складний і важливий крок.
Вугілля – це минуле, а не рішення для майбутнього.
Раніше вугілля було головним джерелом виробництва електроенергії в більшості штатів США, але його панування значно скоротилося. Два десятиліття тому дві третини штатів значною мірою покладалися на вугілля, тоді як зараз це роблять лише дюжина. У США не будували великомасштабного вугільного заводу більше десяти років, а остання значна вугільна станція в країні була відкрита у Фербенксі лише кілька років тому у 2020 році.
У той час як вугілля є одним із варіантів, іншою давньою мрією (з 1970-х років) є транспортування природного газу з Північного схилу до громад Рейлбелта. Цей трубопровід кардинально змінить правила енергетичної безпеки, але його вартість астрономічна. Уявіть собі будівництво трубопроводу довжиною 800 миль через жорстокий ландшафт Аляски – тундру, вічну мерзлоту, річки, гори, сніг, лід і розломи, що виникають під час землетрусів. Це страшна і дорога пропозиція.
Крім труднощів, виникає головне питання: як приблизно півмільйона мешканців Рейлбелта зможуть дозволити собі величезні витрати на цей проект.
Alaska Gasline Development Corporation (AGDC), після багатьох років реалізації багатомільярдного проекту трубопроводу для експорту газу в Азію, запропонувала новий план. Вони пропонують зосередитися на більш скромному трубопроводі вартістю 10 мільярдів доларів виключно для транспортування газу в межах Аляски для задоволення потреб Railbelt. Це означає значні зміни в їхній стратегії.
Пропозиція AGDC щодо внутрішнього трубопроводу виглядає більше як тактика виживання. Сенат штату, який більше не впевнений у життєздатності експортного плану, нещодавно проголосував за скорочення фінансування агентства. Ця нова пропозиція може бути способом для AGDC залишитися на плаву.
